О СИНУ ДУХА!
Моя перша порада така: май чисте, добре та сяйне серце, аби твоїм стало владарювання — прадавнє, нетлінне й вічне.
О СИНУ ДУХА!
Найулюбленішою з усього в очах Моїх є справедливість; не відвертайся від неї, якщо прагнеш Мене, і не нехтуй нею, аби міг Я довіряти тобі. З її допомогою бачитимеш ти власними очима, а не очима інших, і пізнаватимеш власним розумінням, а не розумінням ближнього. Обміркуй це в серці своєму — яким годиться тобі бути. Воістину, справедливість — дар Мій тобі та знак ніжної прихильності Моєї. Тож постав її перед очима своїми.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Оповитий покровом споконвічного єства Свого та прадавньої вічності сутності Своєї, пізнав Я любов Свою до тебе, тому сотворив тебе, закарбував на тобі образ Свій та явив тобі красу Мою.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Полюбив Я сотворіння твоє, тому й сотворив тебе. Тож полюби й ти Мене, аби назвав Я ім’я твоє та сповнив душу твою духом життя.
О СИНУ БУТТЯ!
Полюби Мене, аби міг Я любити тебе. Якщо не полюбиш Мене, любов Моя ніяк не зможе досягти тебе. Знай це, о слуго!
О СИНУ БУТТЯ!
Рай твій — любов Моя; дім твій небесний — возз’єднання зі Мною. Увійди ж до нього та не зволікай. Ось те, що призначено тобі у вишньому царстві Нашому та в піднесеному володінні Нашому.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Якщо любиш ти Мене, відвернися від себе, а якщо прагнеш благовоління Мого, не зважай на своє, аби міг ти померти в Мені, а Я міг би вічно жити в тобі.
О СИНУ ДУХА!
Не буде тобі спокою, доки не зречешся себе й не повернешся до Мене, адже годиться тобі прославитись іменем Моїм, а не своїм, покластися на Мене, а не на себе, адже жадаю Я, аби любили лише Мене й любили понад усе, що існує.
О СИНУ БУТТЯ!
Любов Моя — Моя твердиня; той, хто ввійшов до неї, перебуває в безпеці й під захистом, а хто відвертається від неї, той неминуче зіб’ється зі шляху та загине.
О СИНУ РЕЧЕ́ННЯ!
Ти — твердиня Моя; увійди до неї, аби перебувати в безпеці. Любов Моя в тобі, пізнай її, аби міг ти віднайти Мене поруч із собою.
О СИНУ БУТТЯ!
Ти — лампада Моя, і світло Моє в тобі. Візьми з нього сяйво своє та не шукай іншого, крім Мене. Адже сотворив Я тебе багатим і щедро пролив на тебе прихильність Свою.
О СИНУ БУТТЯ!
Руками могутності зробив Я тебе, перстами сили сотворив тебе та вклав у тебе сутність світла Мого. Удовольнися цим і не шукай нічого іншого, адже творіння Моє — бездоганне, а наказ Мій — неодмінний. Не піддавай це сумніву й не вагайся щодо цього.
О СИНУ ДУХА!
Я сотворив тебе багатим, чому ж ти доводиш себе до вбогості? Шляхетним зробив Я тебе, навіщо ж ти принижуєш себе? Із сутності знання дав Я тобі буття, чому ж шукаєш ти просвіти в когось, крім Мене? З глини любові виліпив Я тебе, чого ж ти зайнятий іншим? Спрямуй погляд свій на себе, аби міг ти побачити, що Я перебуваю в тобі — могутній, владний, самосущий.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Ти — Моє володіння, а володіння Моє не гине, чому ж ти боїшся загибелі своєї? Ти — Моє світло, а світло Моє повік не згасне, чому ж страшишся ти згасання? Ти — Моя слава, а слава Моя не тьмяніє; ти — Мої шати, а шати Мої ніколи не зносяться. Тож перебувай у любові до Мене, аби міг ти відшукати Мене в царстві слави.
О СИНУ РЕЧЕ́ННЯ!
Оберни обличчя своє до лику Мого та зречись усього, крім Мене, адже владарювання Моє триває вічно, а панування Моє — нетлінне. Якщо прагнеш іншого за Мене, хай навіть шукатимеш у всесвіті довіку, марними будуть пошуки твої.
О СИНУ СВІТЛА!
Забудь про все, крім Мене, і спілкуйся з духом Моїм. Це походить із самої сутності повеління Мого, тож обернись до нього всією душею.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Удовольнися Мною та не шукай іншого помічника. Адже ніхто, крім Мене, не вдовольни́ть тебе довіку.
О СИНУ ДУХА!
Не проси в Мене того, чого не бажаємо Ми для тебе, а відтак будь удоволений тим, що призначили Ми тобі, адже саме в цьому — користь для тебе, якщо вдовольни́шся цим.
О СИНУ ДИВНОГО БАЧЕННЯ!
Я вдихнув у тебе подув Духа Свого, аби полюбив ти Мене. Чому ж залишив ти Мене та шукав коханого, інакшого за Мене?
О СИНУ ДУХА!
Право Моє на тебе — велике, його не можна забути. Милість Моя до тебе — рясна, її не прикрити жодною завісою. Любов Моя оселилася в тобі, її не приховати. Світло Моє явлене тобі, його не затьмарити.
О СИНУ ДУХА!
На дереві променистої слави розвісив Я для тебе добірні плоди, чому ж ти відвернувся та вдовольни́вся гіршим? Повернися ж до того, що краще для тебе в царстві вишньому.
О СИНУ ДУХА!
Шляхетним сотворив Я тебе, однак ти принизив себе. Тож повстань до того, заради чого був ти сотворений.
О СИНУ ВЕРХОВНОГО!
До вічного закликаю Я тебе, а ти шукаєш те, що гине. Що спонукало тебе відвернутися від жадання Нашого й шукати власне?
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Не переступай меж своїх і не прагни того, що не личить тобі. Упади ниць перед ликом Бога твого, Господа могуття та влади.
О СИНУ ДУХА!
Не звеличуйся над бідним, адже веду Я його власним шляхом його, і споглядаю тебе у твоїй лихій долі, і проклинаю тебе навіки.
О СИНУ БУТТЯ!
Як міг ти забути власні вади й перейматися вадами інших? Хто чинить так, проклятий Мною.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Не згадуй гріхів інших, допоки сам ти грішник. Якщо порушиш цей наказ, про́клятий будеш, і про це свідчу Я.
О СИНУ ДУХА!
Знай напевно: хто закликає людей бути справедливими, а сам творить беззаконня, той не від Мене, навіть якщо носить ім’я Моє.
О СИНУ БУТТЯ!
Не приписуй жодній душі того, чого не приписав би собі, і не кажи того, чого не робиш. Ось наказ Мій тобі, дотримуйся цього.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Не відмовляй слузі Моєму, якщо просить він тебе про щось, адже його обличчя — то Мій лик; май же сором переді Мною.
О СИНУ БУТТЯ!
Щоденно звітуй перед собою, перш ніж покличуть тебе до суду, адже без сповіщення смерть прийде до тебе й призвуть тебе тримати відповідь за вчинки твої.
О СИНУ ВЕРХОВНОГО!
Зробив Я смерть вісником радості для тебе. Навіщо ж ти сумуєш? Сотворив Я світло, аби осявало воно тебе. Чому ж ти закриваєшся від нього?
О СИНУ ДУХА!
Радісною звісткою світла вітаю Я тебе — утішся! До двору святості кличу тебе — перебувай же в ньому, аби жити тобі в мирі повік.
О СИНУ ДУХА!
Дух святості несе тобі радісну звістку про возз’єднання, навіщо ж ти сумуєш? Дух сили утверджує тебе в справі Його, чому ж ти закриваєшся від нього? Світло лика Його веде тебе, як же ти збиваєшся зі шляху?
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Не журися ні про що, крім віддалення від Нас. Не радій нічому, крім наближення та повернення до Нас.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Звеселися радістю серця свого, аби став ти гідним честі зустрітися зі Мною та віддзеркалити красу Мою.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Не скидай із себе прекрасних шат Моїх і не втрачай частки своєї від дивовижного водограю Мого, аби ніколи не потерпати тобі від спраги.
О СИНУ БУТТЯ!
Дотримуйся законів Моїх заради любові до Мене та відмов собі в тому, чого жадаєш, якщо прагнеш прихильності Моєї.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Не нехтуй заповідями Моїми, якщо любиш красу Мою, і не забувай порад Моїх, якщо прагнеш отримати благовоління Моє.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Якби промайнув ти крізь неосяжність простору й перетнув широчінь небес, однаково не знайшов би ти спокою ні в чому, крім покірності повелінню Нашому та смиренності перед Ликом Нашим.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Звеличуй справу Мою, аби відкрив Я тобі таємниці величі Моєї та осяяв тебе світлом вічності.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Скорися переді Мною, аби міг Я милостиво відвідати тебе. Повстань заради торжества справи Моєї, аби ще на землі міг ти здобути перемогу.
О СИНУ БУТТЯ!
Згадуй Мене на землі Моїй, аби на небесах Моїх пам’ятав Я тебе; цим утішаться очі Мої та твої.
О СИНУ ПРЕСТОЛУ!
Твій слух — Мій слух, тож чуй ним. Твій зір — Мій зір, тож бач ним, аби в глибині душі своєї засвідчив ти величну святість Мою та щоб Я — у Собі Самому — засвідчив величне положення твоє.
О СИНУ БУТТЯ!
Шукай мученицької смерті на шляху Моєму, удоволений благоволінням Моїм і вдячний за те, що призначаю Я, аби спочив ти зі Мною під наметом величі, що за обителлю слави.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Зваж і поміркуй. Чи хочеш ти померти в ліжку своєму, а чи окропити порох живою кров’ю своєю як мученик на шляху Моєму, а отже, стати виявом наказу Мого та проявом світла Мого в найвищому раю? Тож розсуди справедливо, о слуго!
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Присягаюся красою Своєю! Якщо забарвиш ти волосся своє власною кров’ю, то буде це значніше в очах Моїх, ніж сотворіння всесвіту та світло обох світів. Тож прагни досягти цього, о слуго!
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Для всього є свій знак. Знак любові — стійкість у дотриманні повеління Мого й терпіння у випробуваннях Моїх.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Справжній закоханий жадає страждання, так само як бунтівник — прощення, а грішник — милосердя.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Якби лихо не спіткало тебе на стезі Моїй, як міг би ти ходити шляхами тих, хто вдоволений благоволінням Моїм? Якби випробування не випали тобі у твоєму прагненні зустрітися зі Мною, як досягнув би ти світла в любові своїй до краси Моєї?
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Моє лихо — то провиді́ння Моє; зовні воно — вогонь і помста, а зсередини — світло й милосердя. Тож поспіши до нього, аби став ти вічним світлом і безсмертним духом. Ось наказ Мій тобі, виконуй його.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Якщо процвітання випаде на долю твою, не радій, а якщо приниження спіткає тебе, не побивайся: і те, і інше мине й цього вже не буде.
О СИНУ БУТТЯ!
Якщо бідність спостигне тебе, не сумуй, адже із часом Господь багатства завітає до тебе. Не страшися приниження, адже настане день, коли слава спочине на тобі.
О СИНУ БУТТЯ!
Якщо налаштовуєшся серцем своїм на це вічне, нетлінне володіння та на це прадавнє, неминуще життя, покинь це смертне та швидкоплинне владарювання.
О СИНУ БУТТЯ!
Не зосереджуйся на марнотах світу цього, адже вогнем Ми випробовуємо золото, а золотом випробовуємо слуг Наших.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Ти бажаєш золота, а я жадаю твоєї свободи від нього. Ти думаєш, що багатство твоє в ньому, Я ж убачаю багатство твоє в очищенні від нього. Присягаюся життям Своїм! Це — знання Моє, а те — твоя уява; як може шлях Мій збігтися з твоїм?
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Віддавай багатство Моє біднякам Моїм, аби на небесах міг ти черпати зі сховищ нетлінної величі та зі скарбниць вічної слави. Але присягаюся життям Своїм! Віддати душу свою є більш славним діянням — якби міг ти узріти Моїми очима.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Храм буття — Мій престол; очисть його від усього, аби міг Я утвердитись там і міг там перебувати.
О СИНУ БУТТЯ!
Серце твоє — обитель Моя; освяти ж його для зішестя Мого. Дух твій — Моє місце одкровення; очисть же його для явлення Мого.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Поклади руку за пазуху Мою, аби повстав Я над тобою, сяйний та променистий.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Піднесися на небеса Мої, аби здобути радість возз’єднання та з келиха нетлінної слави відпити незрівнянного вина.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Як багато днів твоїх промайнуло, а ти досі зайнятий примхами своїми та марними уявленнями. Доки почиватимеш на ложі своєму? Підведи голову віді сну, адже Сонце вже зійшло в зеніт, може, воно осяє тебе світлом краси.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Світло осяяло тебе з обрію священної Гори, і дух просвітлення повіяв на Синай серця твого. Тож звільнися від завіс марних уявлень і ввійди до двору Мого, аби міг ти вдостоїтися життя вічного та стати гідним зустрічі зі Мною. Тоді ані смерть не прийде до тебе, ані знемога, ані лихо.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Моя вічність — творіння Моє; сотворив Я її для тебе. Зроби її вбранням храму свого. Моя єдність — витвір рук Моїх; зробив Я її для тебе; зодягнись у неї, аби міг ти навіки віків стати проявом неминущого єства Мого.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Моя велич — дар Мій тобі, а Моя пишнота — ознака милості Моєї до тебе. Те, що личить Мені, ніхто не здатен ані зрозуміти, ані висловити. Воістину, зберіг Я це в потаємних коморах Своїх і скарбницях наказу Мого на знак ніжної прихильності Моєї до слуг Своїх і милосердя Мого до народу Свого.
О ДІТИ БОЖЕСТВЕННОЇ ТА НЕЗРИМОЇ СУТНОСТІ!
Вам заважатимуть любити Мене, і душі бентежитимуться, коли згадуватимуть Мене. Адже не здатні уми осягнути Мене, а серця — умістити Мене.
О СИНУ КРАСИ!
Присягаюся духом Своїм і прихильністю Своєю! Присягаюся милістю Своєю та красою! Усе, що відкрив Я тобі мовою сили й записав для тебе пером могуття, відповідає здатності твоїй та розумінню, а не положенню Моєму чи наспіву голосу Мого.
О ДІТИ ЛЮДСЬКІ!
Хіба не знаєте, чому сотворили Ми вас усіх з одного пороху? Аби ніхто не величався над іншими. Міркуйте повсякчас у серцях ваших, як були ви створені. Оскільки сотворили Ми всіх вас із однієї речовини, належить вам бути наче єдина душа, ходити єдиними стопами, їсти єдиним ротом і мешкати в єдинім краю, щоб із самих глибин сутності вашої, через справи ваші та вчинки, проявилися знамення єдиності й суть зречення. Така порада Моя вам, о ви, хто є сонмом світла! Тож прислухайтеся до поради цієї, аби здобули ви плід святості від дерева дивовижної слави.
О ВИ, СИНИ ДУХА!
Ви — скарбниця Моя, адже у вас зберігаю Я перлини таємниць Моїх і самоцвіти знання Мого. Пильнуйте їх від чужинців серед слуг Моїх та від нечестивців серед народу Мого.
О СИНУ ТОГО, ХТО СУТНІСТЮ СВОЄЮ ПЕРЕБУВАВ У ЦАРСТВІ СЕБЕ САМОГО!
Знай, що овіяв Я тебе всіма пахощами святості, уповні відкрив тобі слово Моє, довершив тобою щедрість Мою та забажав для тебе того, чого жадаю для Себе Самого. Тож удовольнися благоволінням Моїм і будь вдячний Мені.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Запиши все, що явили Ми тобі, чорнилом світла на скрижалі духа свого. Якщо ж не під силу тобі це, приготуй власне чорнило із суті серця свого. Якщо й цього ти зробити не в змозі, тоді пиши тим багряним чорнилом, що його пролито на шляху Моєму. Це справді миліше Мені за все інше, нехай світло його не згасне довіку.
О ВИ, ЛЮДИ, НАДІЛЕНІ РОЗУМОМ, АБИ ПІЗНАВАТИ, І ВУХАМИ, АБИ ЧУТИ!
Перша вимога Коханого така: О таємничий соловею! Не перебува́й ніде, крім як у розарії духа. О віснику Соломона любові! Не шукай ніде притулку, крім як у Саві найкоханішого. О невмирущий феніксе! Не мешкай ніде, крім як на горі вірності. Саме там оселя твоя, якщо на крилах душі своєї злетиш ти до царства нескінченного й досягнеш мети своєї.
О СИНУ ДУХА!
Птах поривається до гнізда свого, соловей — до чар троянди; а тим часом ті птахи — серця людей, — удовольнившись скороминущим порохом, блукають далеко від вічного гнізда свого та з очима, оберненими до трясовини нерозсудливості, позбавлені слави божественної присутності. Який жаль! Як дивно це та прикро: заради лише однієї чашки відвернулися вони від бурхливих морів Всевишнього та залишилися далеко від найосяйнішого обрію.
О ДРУЖЕ!
У саду серця свого саджай лише троянду любові й не випускай з рук солов’я прихильності та жадання. Цінуй товариство праведних та уникай будь-якого приятелювання з нечестивими.
О СИНУ СПРАВЕДЛИВОСТІ!
Куди рушити закоханому, як не до краю коханої своєї? І який шукач знайде спокій удалині від жадання серця свого? Для щиро закоханого возз’єднання — то життя, а розлука — то смерть. Груди його позбавлені терпіння, а серце не знає спокою. Міріади життів віддав би він, аби швидше дістатися оселі коханої своєї.
О СИНУ ПОРОХУ!
Істинно кажу Я тобі: з усіх людей найнедбаліший той, хто марно сперечається та намагається звеличитися над братом своїм. Скажи: О браття! Нехай учинки, а не слова, будуть окрасою вашою.
О СИНУ ЗЕМЛІ!
Знай напевно, що серце, у якому залишилася хоч дещиця заздрості, ніколи не досягне вічного володіння Мого та не вдихне солодких пахощів благочестя, що віють із Мого царства святості.
О СИНУ ЛЮБОВІ!
Ти лише за крок від славетних вершин небесних і від божественного дерева любові. Зроби ж один крок, а наступним досягни царства невмирущого та ввійди до шатра вічності. Отже, прислухайся до того, що було явлене пером слави.
О СИНУ СЛАВИ!
Будь швидким на стезі святості та зійди на небеса спілкування зі Мною. Очисть серце своє блиском духа й поспіши до двору Всевишнього.
О ШВИДКОПЛИННА ТІНЕ!
Лиши позаду долішні щаблі сумніву та здіймися до піднесених висот упевненості. Відкрий око правди, щоб міг ти узріти неприкриту Красу та вигукнути: Хай святиться Господь, найдосконаліший з усіх творців!
О СИНУ ЖАДАННЯ!
Прислу́хайся до цього: ніколи смертному оку не розпізнати неминущої краси, а неживому серцю не втішитися нічим, крім зів’ялого цвіту. Адже подібне тягнеться до подібного й шукає відради в товаристві схожого на себе.
О СИНУ ПОРОХУ!
Осліпи очі свої, аби узріти Мою красу; затули вуха свої, аби почути мелодійний наспів голосу Мого; звільни себе від усякої вченості, аби долучитися до Мого знання; очисть себе від статку, аби здобути довговічну частку від океану Мого вічного багатства. Осліпи ж очі до всього, крім краси Моєї; затули вуха свої до всього, крім слова Мого; звільни себе від усякої вченості, крім знання про Мене, щоб із ясним поглядом, чистим серцем та уважним вухом увійшов ти до двору святості Моєї.
О ЛЮДИНО З ПОДВІЙНИМ БАЧЕННЯМ!
Заплющ одне око й розплющ інше. Заплющ одне на світ цей і все, що в ньому, і розплющ інше на священну красу Коханого.
О ДІТИ МОЇ!
Боюсь, аби, позбавлені наспіву небесної голубки, не занурилися ви назад у морок цілковитої загибелі й, так і не узрівши краси троянди, повернулися до води та глини.
О ДРУЗІ!
Не полишайте краси неминущої заради краси тлінної та не прихиляйтеся до цього смертного світу пороху.
О СИНУ ДУХА!
Настане час, коли соловей святості вже не розкриватиме сокровенні таємниці й усі ви позбавитеся божественного наспіву та голосу з небес.
О СУТНОСТЕ НЕДБАЛЬСТВА!
Міріади таємничих мов звучать у єдиній промові, і міріади сокровенних таємниць проявляються в єдиному наспіві, та, на жаль, немає ані вуха, що почуло б, ані серця, яке зрозуміло б.
О ПОБРАТИМИ!
Брама, що веде до Всюдисущого, розчинена навстіж, а оселя коханого оздоблена кров’ю закоханих, однак усі, крім небагатьох, лишаються позбавленими цього божественного міста, і навіть серед тих небагатьох ні в кого, крім невеликої жменьки, не знайдено ані чистого серця, ані освяченого духа.
О ВИ, МЕШКАНЦІ НАЙВИЩОГО РАЮ!
Оголосіть дітям упевненості, що в царствах святості, поблизу небесного раю, з’явився новий сад, довкола якого кружляють мешканці вишнього царства й невмирущі мешканці піднесеного раю. Прагніть же, аби досягти вам такого положення, розгадати таємниці любові від його анемон і дізнатися секрет божественної та досконалої мудрості від його вічних плодів. Утішені очі тих, хто входить туди й залишається там.
О ДРУЗІ МОЇ!
Хіба забули ви той істинний та осяйний ранок, коли в цьому святому та благословенному оточенні всі ви зібралися в присутності Моїй у затінку дерева життя, посадженого у всеславному раю? Благоговійно слухали ви, як промовляв Я ці три найсвятіших накази: О друзі! Не вважайте волю свою переважною за Мою; ніколи не жадайте того, чого не жадаю для вас Я, і не наближайтеся до Мене з безживними серцями, забрудненими земними жаданнями та прагненнями. Якби очистили ви душі свої, у ту саму мить згадали б ви те місце й те оточення, а істина слів Моїх стала б явною для всіх вас.
У восьмому з найсвятіших рядків — у п’ятій Скрижалі Раю — Він мовить:
О ВИ, ХТО ЛЕЖИТЬ, НАЧЕ МЕРТВИЙ, НА ОДРІ НЕДБАЛЬСТВА!
Віки минули, і ваші дорогоцінні життя добігають кінця, та ще жоден подих чистоти не долинув від вас до Нашого двору святості. Хоча занурені ви в океан зневіри, усе ж устами своїми визнаєте єдину істинну віру Божу. Того, хто огидний Мені, ви полюбили, і ворога Мого зробили товаришем своїм. Та попри це крокуєте ви землею Моєю, пихаті й самовдоволені, не зважаючи на те, що земля Моя втомилася від вас і все на ній цурається вас. Якби лише розплющили ви очі свої, то, істинно, радше обрали б міріади скорбот, ніж таку радість, і навіть смерть уважали кращою за таке життя.
О РУХОМА ФОРМО ПОРОХУ!
Я жадаю спілкування з тобою, а ти не довіряєш Мені. Меч непокори твоєї зрубав дерево твоєї надії. Повсякчас Я поруч із тобою, але ти завжди далеко від Мене. Безсмертну славу обрав Я для тебе, ти ж обрав для себе нескінченний сором. Поки ще є час, повернись і не втрать нагоди своєї.
О СИНУ ЖАДАННЯ!
Учені й мудреці віками намагались і не спромоглися досягти присутності Всеславного; вони поклали життя свої на пошуки Його, але так і не узріли краси лику Його. Ти ж без найменшого зусилля досягнув мети своєї та без розшуків здобув предмет свого пошуку. Однак, попри це ти залишався настільки оповитим завісою себелюбства, що очі твої не бачили краси Коханого, а рука твоя не торкнулася подолу шат Його. Хай ті, хто має очі, побачать і подивуються.
О МЕШКАНЦІ МІСТА ЛЮБОВІ!
Смертні пориви гасять вічну свічку, а краса божественного Юнака прихована, наче завісою, у темряві пороху. Повелителя монархів любові скривдили гнобителі, а голубка святості поневолена в пазурах сов. Мешканці шатра слави та небесні сонми плачуть і тужать, поки ви спочиваєте в царстві недбальства й уважаєте себе за справжніх друзів. Якими ж марними є ваші уявлення!
О ВИ, ЩО Є НЕРОЗУМНИМИ, ПРОТЕ ЗВЕТЕСЯ МУДРЕЦЯМИ!
Навіщо вбираєтеся ви пастирями, коли в душі стали вовками, що зазіхають на паству Мою? Ви наче зірка, що здіймається на світанку й, хоча здається яскравою та блискучою, веде подорожніх геть від міста Мого на шляхи загибелі.
О ВИ, ЩО ВИДАЮТЬСЯ ЧИСТИМИ, ПРОТЕ ОГИДНІ В ДУШІ!
Ви неначе прозора, але гірка вода, яка видається кришталево-чистою; коли ж перевірить її божественний Випробувач, жодна крапля не виявиться прийнятною. Так, сонячний промінь падає однаково на порох і на люстро, але віддзеркаленням вони різняться так, як зірка відрізняється від землі; навіть більше — безмірна та різниця!
О ДРУЖЕ МІЙ НА СЛОВАХ!
Поміркуй трохи. Хіба чув ти колись, щоб друг і ворог жили в одному серці? Тож прожени чужинця, аби Друг міг увійти до обителі Своєї.
О СИНУ ПОРОХУ!
Усе на небесах і на землі призначив Я тобі, крім серця людського, яке зробив оселею краси Моєї та слави; проте віддав ти дім Мій та обитель іншому, а не Мені; і щоразу, коли прояв святості Моєї шукав домівку Свою, чужинця Він знаходив там і, безпритульний, поспішав до святилища Коханого. І все ж приховав Я таємницю твою й не бажаю тобі сорому.
О СУТНОСТЕ ЖАДАННЯ!
Як часто на світанку прямував Я зі сфер Всюдисущого до домівки твоєї та знаходив тебе на ложі неробства, зайнятим іншими, а не Мною. Тоді – спалахом духа — повертався Я до сфер слави небесної та навіть не шепотів про це воїнствам святості у вишніх обителях Моїх.
О СИНУ ЩЕДРОСТІ!
З пустель небуття, з глини наказу Мого явив Я тебе й визначив для навчання твого кожен наявний атом і суть усього сотвореного. Так, ще до того, як вийшов ти з материнського лона, призначив Я для тебе два струмені іскристого молока, і очі, щоб наглядали за тобою, і серця, щоб любили тебе. З ніжної турботи Моєї, під покровом милосердя Свого плекав Я тебе й оберігав тебе суттю милості Моєї та прихильності. У всьому цьому метою Моєю було, аби міг ти дістатися вічного володіння Мого та стати гідним невидимих дарів Моїх. Ти ж залишався недбалим і, коли став дорослим, знехтував усіма щедротами Моїми й настільки захопився марними уявленнями своїми, що забув геть про все й, відвернувшись від дверей, що ведуть до Друга, оселився в обійсті ворога Мого.
О НЕВІЛЬНИКУ СВІТУ ЦЬОГО!
Скільки разів на світанку вітерець ніжної турботи Моєї овівав тебе та знаходив тебе в міцному сні на ложі недбальства. Тоді, оплакуючи скрутне становище твоє, вертався він туди, звідки прилетів.
О СИНУ ЗЕМЛІ!
Якщо прагнеш Мене, не шукай іншого, крім Мене, і якщо бажаєш споглядати красу Мою, заплющ очі свої на світ і на все, що в ньому, адже воля Моя та воля іншого, а не Мене, — як вогонь і вода, не можуть жити в одному серці.
О ЧУЖИНЦЮ, ПРИЙНЯТИЙ ЯК ДРУГ!
Світоч серця твого запалено рукою сили Моєї, не загаси його свавільними вітрами себелюбства й пристрасті. Цілитель усіх недуг твоїх — згадування Мене, не забувай про це. Зроби любов Мою своїм скарбом і дорожи нею, як зіницею ока й життям своїм.
О БРАТЕ МІЙ!
Прислу́хайся до чудових слів медової мови Моєї та насолодися потоком таємної святості із солодкозвучних вуст Моїх. Сій зерна божественної мудрості Моєї в чистий ґрунт серця свого та поливай їх водою впевненості, аби гіацинти знань Моїх і мудрості зійшли — свіжі й зелені — у священному граді серця твого.
О МЕШКАНЦІ РАЮ МОГО!
Руками ніжної турботи посадив Я у святому райському саду юне деревце вашої любові й товариськості та поливав його благими зливами ніжної милості Моєї; тепер, коли настав час йому плодоносити, докладайте зусиль, аби вберегти його й не дати йому згоріти в полум’ї жадання та пристрасті.
О ДРУЗІ МОЇ!
Загасіть світильник гріха й запаліть у серцях своїх вічний світоч божественного проводу. Адже незабаром випробувачі роду людського у святій присутності Обожнюваного не приймуть нічого, крім найчистіших чеснот і вчинків бездоганної святості.
О СИНУ ПОРОХУ!
Мудрі ті, що говорять лише тоді, коли їх слухають, як виночерпій не простягне келиха свого, доки не знайде спраглого, а закоханий не вигукне з глибин серця свого, доки не узрить краси коханої. Тому сій зерна мудрості та знань у чистий ґрунт серця й ховай їх, поки гіацинти божественної мудрості не зійдуть із серця, а не з бруду та глини.
Ось що записано й закарбовано в першому рядку Скрижалі та приховано у святилищі скинії Божої:
О СЛУГО МІЙ!
Не полишай неминуще панування заради тлінного й не відкидай небесне володарювання заради мирського жадання. Ось ріка життя вічного, що витікає із джерела пера милосердного; благо тим, хто п’є з неї!
О СИНУ ДУХА!
Розламай вщент клітку свою та, ніби фенікс любові, здіймися в піднебесся святості. Відмовся від себе та, сповнений духом милосердя, перебувай у царстві небесної святості.
О НАЩАДКУ ПОРОХУ!
Не вдовольняйся легкістю скороминущого дня та не позбавляй себе віковічного спокою. Не проміняй сад вічного блаженства на купку пороху тлінного світу. Геть зі своєї в’язниці здіймися до славних луків вишніх і зі смертної клітки своєї злети на крилах до раю Всюдисущого.
О СЛУГО МІЙ!
Звільнися від пут світу цього й визволи душу свою з в’язниці свого «Я». Скористайся шансом своїм, адже не випаде він тобі знову.
О СИНУ СЛУЖНИЦІ МОЄЇ!
Якби узрів ти безсмертне володарювання, то прагнув би залишити цей швидкоплинний світ. Але приховати від тебе одне й відкрити інше — то є таємниця, незбагненна нікому, крім чистих серцем.
О СЛУГО МІЙ!
Звільни серце своє від злоби й, не обтяжений заздрістю, увійди до божественного двору святості.
О ДРУЗІ МОЇ!
Ходіть шляхами відради Друга та знайте, що Його відрада полягає у відраді створінь Його. Тобто ніхто не повинен ані заходити до будинку ближнього, крім як із дозволу його, ані накладати руки на скарби його, ані ставити волю свою вище за волю ближнього, ані шукати переваги над ним у будь-який спосіб. Зважте на це, о прозорливці!
О НАБЛИЖЕНИЙ ДО ПРЕСТОЛУ МОГО!
Не чуй злого й не бач злого, не принижуйся, не зітхай і не ридай. Не кажи злого, щоб не почув ти, як зле говорять тобі, і не перебільшуй вад інших, аби твої власні вади не здавалися чималими; нікому не бажай приниження, аби твоє приниження не стало явним. Відтак живи дні життя свого, що коротші за швидкоплинну мить, з незаплямованим розумом, незабрудненим серцем, чистими помислами й освяченою вдачею, щоб, вільний і вдоволений, міг ти відкинути цю смертну оболонку й вирушити до таємничого раю та назавжди оселитись у царстві вічному.
ЯКИЙ ЖАЛЬ! ЯКИЙ ЖАЛЬ! О ПРИХИЛЬНИКИ МИРСЬКИХ ЖАДАНЬ!
Зі швидкістю блискавки промайнули ви повз Коханого та спрямували серця свої до сатанинських ілюзій. Ви схилили коліна перед марною уявою своєю та звете її істиною. Ви обертаєте погляд свій до терну й величаєте його квіткою. Ні чистого подиху не долинуло від вас, ані вітерцю зречення не повіяло з луків сердець ваших. Ви пустили за вітром ніжні поради Коханого й геть стерли їх зі скрижалей сердець ваших і, ніби звірі польові, перебуваєте та ведете існування своє на вигонах жадання й пристрасті.
О БРАТТЯ НА СТЕЗІ!
Чому нехтуєте ви згадуванням Любого й залишаєтесь віддаленими від святої присутності Його? Сама сутність краси перебуває в незрівнянному шатрі, посідаючи престол слави, а ви зайняті порожніми суперечками. Солодкі пахощі святості линуть, і віє подих щедрості, але всі ви вкрай засмучені та позбавлені їх. Горе вам і тим, хто ходить шляхами вашими та вас наслідує!
О ДІТИ ЖАДАННЯ!
Зніміть убрання марнославства та скиньте шати зарозумілості.
У третьому з найсвятіших рядків, записаному та закарбованому в Рубіновій Скрижалі, пером незримого явлено:
О БРАТТЯ!
Будьте терпимими один до одного й не прихиляйтеся до речей земних. Не пишайтеся славою вашою та не соромтеся приниження. Присягаюся красою Своєю! Сотворив Я все з пороху й у порох усе це поверну.
О ДІТИ ПОРОХУ!
Повідайте багатіям про опівнічні зітхання бідноти, аби недбалість не завела їх на стезю загибелі та не позбавила їх Дерева Багатства. Віддавати й бути щедрим — якості, властиві Мені; благо тому, хто прикрашає себе чеснотами Моїми.
О КВІНТЕСЕНЦІЄ ПРИСТРАСТІ!
Відкинь усяку жадібність і шукай удоволення, адже жадібні завжди обділені, а вдоволені — любі та шановані.
О СИНУ СЛУЖНИЦІ МОЄЇ!
Не журися через бідність та не втішайся багатством, адже за бідністю настає багатство, а за багатством — бідність. Але бути бідним у всьому, крім Бога, — то є дивовижний дар; не применшуй цінності його, оскільки насамкінець він зробить тебе багатим у Богові, і тоді зрозумієш ти зміст вислову «Істинно, ви нужденні», і святі слова «Бог володіє всім», мов істинний світанок, зійдуть у блиску над обрієм се́рця закоханого та непорушно перебуватимуть на престолі багатства.
О ДІТИ НЕДБАЛЬСТВА Й ПРИСТРАСТІ!
Ви дозволили ворогу Моєму ввійти в дім Мій та вигнали друга Мого, оскільки плекали любов до інакшого за Мене в серцях своїх. Прислу́хайтеся до слів Друга й оберніться до раю Його. Мирські друзі, шукаючи власної користі, удають, що люблять одне одного, тоді як справжній Друг любив і любить вас заради вас самих; дійсно, щоб настановити вас, Він зазнав численних знегод. Не будьте віроломними до такого Друга, а радше поспішіть до Нього! Це денне світило слова істини й вірності, що зійшло над небосхилом пера Господа всіх імен. Відкрийте вуха, аби почути слово Бога — Допомоги в небезпеці, Самосущого.
О ВИ, ХТО ПИШАЄТЬСЯ ТЛІННИМИ БАГАТСТВАМИ!
Знайте істинно, що багатство є потужною перепоною між шукачем та його жаданням, закоханим та його коханою. Багатіям, крім небагатьох, ніяк не досягти двору присутності Його, ані ввійти до міста вдоволеності й покори. Блаженний той, кого, незважаючи на його багатство, статки не утримують від царства вічного, ані позбавляють володіння нетлінного. Присягаюся Найвеличнішим Іменем! Блиск такої заможної людини освітить мешканців небес так, як сонце осяває народи землі!
О ВИ, БАГАТІЇ ЗЕМНІ!
Бідних серед вас довірив Я вам; оберігайте ж довірене Мною та не дбайте лише про власний спокій.
О СИНУ ПРИСТРАСТІ!
Очисти себе від скверни багатств і в цілковитому спокої прямуй до царства бідності, аби від джерела зречення міг ти скуштувати вина життя вічного.
О СИНУ МІЙ!
Приятелювання з нечестивими примножує скорботу, тоді як дружба з праведними очищує серце від іржі. Той, хто прагне спілкування з Богом, нехай шукає товариства тих, що любі Йому; а той, хто жадає почути слово Боже, нехай прислухається до слів обранців Його.
О СИНУ ПОРОХУ!
Стережися! Не ходи разом із нечестивцем і не шукай дружби з ним, адже таке товариство перетворює сяйво серця на пекельний вогонь.
О СИНУ СЛУЖНИЦІ МОЄЇ!
Якщо шукаєш благодаті Духа Святого, товаришуй з праведним, адже осушив він келих життя вічного з рук безсмертного Виночерпія та, немов справжній ранок, оживляє й осяває серця мертвих.
О НЕДБАЛІ!
Не сподівайтеся на те, що таємниці сердець приховані; ні, знайте напевно, що викарбувані вони чіткими літерами та відкрито явлені у святій Присутності.
О ДРУЗІ!
Істинно кажу Я: що б не таїли ви в серцях своїх, для Нас відкрите та явне, як день; але те, що приховане воно, — це з милості Нашої та ласки, а не через заслуги ваші.
О СИНУ ЛЮДСЬКИЙ!
Краплину з бездонного океану милості Своєї пролив Я на народи світу, проте не знайшов нікого, хто повернувся б до неї, оскільки кожен відвернувся від небесного вина єдності до огидного осаду непристойності та, удовольнившися смертним келихом, відмовився від чаші безсмертної краси. Мерзенне те, чим удовольняється він.
О СИНУ ПОРОХУ!
Не відвертай очей своїх від незрівнянного вина безсмертного Коханого та не розплющуй їх на огидний та смертний непотріб. Прийми з рук божественного Виночерпія чашу життя вічного, аби вся мудрість стала твоєю і ти міг почути таємний голос, що кличе із царства незримого. Волайте, о ви, хто прагне до низького! Чому відвернулися ви від Мого святого й безсмертного вина заради швидкоплинної води?
О ВИ, НАРОДИ СВІТУ!
Знайте істинно, що непередбачене лихо слідує за вами й страшенне покарання очікує на вас. Не думайте, що в очах Моїх скоєне вами було стерто. Присягаюся красою Своєю! Усі ваші вчинки закарбувало перо Моє чіткими літерами на скрижалях із хризоліту.
О ГНОБИТЕЛІ ЗЕМНІ!
Не торкайтеся тиранії руками своїми, адже заприсягнувся Я не пробачати несправедливості жодній людині. Ось завіт Мій, який нескасовно встановив Я в збереженій скрижалі та скріпив її Своєю печаткою слави.
О БУНТІВНИКИ!
Поблажливість Моя надала вам сміливості, а довготерпіння Моє зробило вас такими необачними, що пришпорили ви вогненного скакуна пристрасті на згубні шляхи, які ведуть до загибелі. Невже ви вважаєте Мене недбалим чи що не відав Я про це?
О ПЕРЕСЕЛЕНЦІ!
Язик призначив Я для згадування Мене, тож не забруднюйте його лихослів’ям. Якщо вогонь себелюбства охопить вас, згадуйте власні вади, а не вади створінь Моїх, адже кожен із вас знає себе краще, ніж він знає інших.
О ДІТИ ВИГАДКИ!
Знайте істинно, що, коли яскравий світанок спалахне над обрієм вічної святості, сатанинські таємниці та вчинки, скоєні в темряві ночі, постануть неприкрито та явно перед народами світу.
О БУР’ЯНЕ, ЩО ПРОБИВАЄТЬСЯ З ПОРОХУ!
Чому брудними руками своїми ти спочатку не торкнувся власного вбрання, а серцем своїм, що заплямоване жаданням і пристрастю, шукаєш спілкування зі Мною й хочеш увійти до священного царства Мого? Далеко, далеко ти від того, чого жадаєш.
О ДІТИ АДАМА!
Святі слова й чисті та праведні вчинки підносяться до небес неземної слави. Прагніть, аби вчинки ваші були очищені від пороху себелюбства й лицемірства, і здобувайте прихильність при дворі слави, адже незабаром випробувачі людства у святій присутності Обожнюваного не приймуть нічого, крім абсолютної доброчесності й учинків бездоганної чистоти. Це денне світило мудрості й божественної таємниці, що засяяло над обрієм божественної волі. Блаженні ті, хто обертається до нього.
О СИНУ СУЄТНОСТІ!
Приємним є царство буття, якби ж досягнув ти його; славним є володіння вічності, якби ж вийшов ти за межі цього світу тліну; солодким є святий екстаз, коли п’єш ти з таємничого келиха з рук божественного Юнака. Якби ж досягнув ти цього положення, то звільнився би від загибелі та смерті, від тяготи́ й гріха.
О ДРУЗІ МОЇ!
Пригадайте той завіт, який уклали ви зі Мною на горі Фаран, що у святому краю Заман. Я взяв за свідків сонми вишніх і мешканців граду вічності, однак нині не знаходжу нікого, хто був би вірним цьому завіту. Напевно, гординя та бунтарство стерли його із сердець, що й сліду не лишилось. Однак, знаючи про це, чекав Я та не розкрив цього.
О СЛУГО МІЙ!
Ти немов майстерно загартований меч, який захований у темряві піхов і цінність якого не відома зброяру. Тож вийди з піхов себелюбства й жадання, аби цінність твоя засяяла та відкрилася всьому світу.
О ДРУЖЕ МІЙ!
Ти денна зоря небес святості Моєї; нехай скверна світу не затьмарить пишноти твоєї. Розірви завісу недбальства, щоб осяйним ти виник із-за хмар й облачив усе суще в шати життя.
О ДІТИ МАРНОСЛАВСТВА!
Заради скороминущого панування відмовилися ви від нетлінного володіння Мого, і прикрасили себе строкатим убранням світу, і зробили його предметом вихваляння свого. Присягаюся красою Своєю! Усіх зберу Я під однобарвним покровом пороху й зітру все це розмаїття кольорів — усіх, крім тих, хто обере Мій власний колір, який очищає від усякого кольору.
О ДІТИ НЕДБАЛЬСТВА!
Не прагніть смертного владарювання й не радійте з нього. Ви ніби необачна пташка, що спокійнісінько тьохкає на гілці; аж раптом Смерть-птахолов кидає її в порох і наспів її, форма й забарвлення зникають, не залишаючи навіть сліду. Тож будьте пильними, о невільники жадання!
О СИНУ СЛУЖНИЦІ МОЄЇ!
Провід споконвіку надавався через слова, нині ж він надається через учинки. Кожен має являти діяння чисті та святі, адже словами володіє будь-хто, натомість саме такі вчинки належать тільки тим, хто любий Нам. Тож прагніть серцем і душею вирізнятися діяннями своїми. Так наставляємо Ми вас у цій святій та сяйній скрижалі.
О СИНУ СПРАВЕДЛИВОСТІ!
Нічної пори краса безсмертного Єства вирушив зі смарагдових вершин вірності до Садратуль-Мунтаха та заридав таким плачем, що сонми вишніх і мешканці небесних сфер заголосили від тужіння Його. Тоді запитано було: через що цей стогін і ридання? Він відповів: Як велено, чекав Я на пагорбі відданості, але не вдихнув від тих, хто мешкає на землі, жодного аромату вірності. Потім, відкликаний, Я споглядав, і — ось! — деякі голубки святості жорстоко страждали в пазурах псів земних. Тоді Діва небесна поспішила, неприкрита й сяйна, з потаємного палацу Свого та запитала їхні імена, і були названі всі, крім одного. Коли ж їх примусили, то була названа перша літера його, через що мешканці небесних покоїв поспішили залишити свою обитель слави. Коли ж була вимовлена друга літера, вони, усі й кожен, упали ниць у порох. Тієї ж миті з найпотаємнішого святилища пролунав голос: «Досі й не далі». Істинно, засвідчуємо Ми те, що вчинили вони й зараз чинять.
О СИНУ СЛУЖНИЦІ МОЄЇ!
Пий з вуст милосердного потік божественної таїни та споглядай із вранішньої зорі божественного рече́ння неприховане сяйво денного світила мудрості. Сій зерна божественної мудрості Моєї в чистий ґрунт серця та поливай їх водами певності, щоб гіацинти знання та мудрості зійшли — свіжі й зелені — зі святого граду серця.
О СИНУ ЖАДАННЯ!
Як довго ширятимеш ти в царствах жадання? Крила дарував Я тобі, аби міг ти злетіти до царств таємничої святості, а не до країв пекельної омани. А ще гребінь дав Я тобі, щоб розчісував ти ним смоляні локони Мої, а не роздирав ним горло Моє.
О СЛУГИ МОЇ!
Ви дерева саду Мого; ви маєте приносити добрі й дивовижні плоди, аби ви самі та інші могли отримати користь від них. Тому належить кожному займатися ремеслами й мати професію, адже в цьому полягає секрет добробуту, о мужі розуміння! Оскільки результати залежать від засобів, і милість Божа буде вседостатньою для вас. Дерева, що не приносять плодів, завжди були й будуть придатні лише для полум’я.
О СЛУГО МІЙ!
Найганебніші з людей — ті, хто не приносить плодів на землі. Такі люди, істинно, уважаються ніби з-поміж мертвих; ні, навіть мертві в очах Бога кращі за ті порожні й нікчемні душі.
О СЛУГО МІЙ!
Найкращі з людей — ті, хто заробляє на життя покликанням своїм і витрачається на себе й рідних заради любові до Бога, Господа всіх світів.
Таємнича й дивна Наречена, досі прихована за завісою рече́ння, нині, милістю Божою та божественним благоволінням Його, була явлена мов яскраве світло, пролите красою Коханого. Засвідчую, о друзі, що благовоління є завершеним, доказ — явленим, підтвердження — наданим і свідчення — наведеним. Нехай буде видно тепер, що проявлять зусилля ваші на стезі зречення. Так ви та всі, хто є на небесах і на землі, уповні вдостоєні божественного благовоління. Усяка хвала хай буде Богу, Господу всіх Світів!